Тема:
Утворення Русі-України. Київські князі.
Мета. Ознайомити учнів з
історичними умовами створення першої могутньої держави – Київської держави
(Русі-України), з її політичним і економічним укладом, з життям та боротьбою за
незалежність слов’янського народу.
Розвивати у дітей вміння й навички самостійної роботи з історичною
літературою.
Виховувати інтерес до історичного минулого свого народу, почуття
національної свідомості і гордості за свій народ, любов до рідного краю.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу. Історична конференція.
План уроку.
1.
Утворення однієї з найбільших держав середньовіччя – Київської держави
(Русі-України).
2.
Політичне, економічне та культурне життя Київської держави (Русі-України).
Плакати, написи на дошці.
«Розселення
українських племен на їх нинішній території співпадає з початком їх історичного
життя. Століття, що наступають після розселення, підготовляють державну
організацію, історія якої складає головний зміст першого періоду життя
українського народу».
М.Грушевський
Нарис
історії українського народу
«Минуло
багато часу, і сіли слов’яни по Дунаю, де
тепер землі
Угорська і Болгарська. І від цих слов’ян
розійшлися слов’яни по землі і прозвалися іменами своїми, де хто сів, на якому місці».
Повість минулих
літ
Епіграф до
уроку.
О, незрівнянна земля Руська, якою тільки красою, багатством не наділена:
багатьма озерами, річками і джерелами, горами крутими, пагорбами високими,
дібровами пишними, полями чудовими, звіриною різноманітною, птицею незліченною,
містами великими, селами дивними.
Повість минулих літ
Зміст уроку
1. Організація учнів до
уроку.
2. Мотивація навчальної
діяльності.
У виконанні учня звучить
вірш Скляренка.
Читець.
Мандруючи понад старим Дніпром
Світанками, удень і вечорами,
Вночі, під чистим зоряним шатром,
Перед вогнем, що руки грів
теплом,
Я думкою летів через тумани.
Туди, в минувшину далеких днів,
Коли діди, забуті й незабуті,
Трудилися у поті своїх чіл,
Орали землю, ставили оселі,
Воздвигали городи і частокіл
І в клопотах буденних діл
Сади садили, будували села.
Сварились, бо рід ішов рід
І плем’я кров братерську
пробивало,
На князя князь ішов, і був
роздріб,
І знов був мир, за рало брався
рід.
Русі знамена сонця осявало.
Боролись предки. З моря і степів
Ворожі хижі орди налітали,
Палили городи і нищили засів,
Та проти них вставала тьма
списів,
Мечі із піхов люди витягали.
Спасибі вам за цю тернисту путь,
В труді й на раті гідно ви
стояли,
Нікому з нас ніколи не забудь,
І кожному годиться пом’янути,
Що ви створили, що ви збудували.
Почнемо ж нині повість цю смутну
Про порохом повиту давнину,
Про ті часи далекі й незабутні,
Коли діди, прославлені в віках,
Виходили на свій великий шлях,
За покоління дбаючи майбутні.
3. Повідомлення теми і
мети уроку.
4. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.
Вчитель.
Кінець Х століття став переломним в історії східних слов’ян. Відходив у минуле родоплемінний побут, утверджувався
новий устрій, нові виробничі відносини і притаманні їм форми духовного життя.
Важливі зміни в історичному розвитку ранньої та середньовічної Русі, зокрема,
сталися за часів правління у Києві князя Володимира. Тоді завершувалося
об’єднання східнослов’янських земель у складі давньоруської держави,
стабілізувалися її зовнішні рубежі.
У ІХ столітті в результаті внутрішнього розвитку східнослов’янських племен
склалась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Київська держава
(Русь-Україна). Її історичним ядром було Середнє Подніпров’я, де найраніше зародилися нові явища, характерні для класового
суспільства.
Сучасники – арабські і візантійські автори – називали перше державне об’єднання східних слов’ян Руссю, а народ, що населяв
його – русинами.
У зв’язку тим, що центром цієї
могутньої держави протягом трьох століть був Київ, в історичній літературі
дістала назву Київська держава (Русь-Україна).
Бесіда.
1. Де
розташовувалась Київська держава (Русь-Україна)?
2. Що вам
відомо про політичне й економічне становище Київської держави (Русь-Україна)?
3. Які
племена проживали на цій території?
Історична конференція
Учень.
Ті
слов’яни, що сиділи по Дніпру, називалися полянами, а інші – древлянами, тому
що осіли в лісах, а ще інші жили поміж Прип’яттю і Двіною – називалися
дреговичами. Ті, що сіли по Двіні – полочанами. Ті ж слов’яни, що проживали біля озера Ільмень, прозвались
ільмени, ільменські словени. Вони
збудували місто і назвали його Новгородом. І так розійшовся слов’янський наод, а його грамота називалася також
слов’янською.
Учень.
Існування
Київської держави (Русь-Україна) як єдиної держави охоплює період з ІХ ст. по
30-і роки ХІІ ст. Політична форма – ранньофеодальна монархія, територія якої
сягала від Балтики до Волги.
Провідну
роль у становленні давньоруської держави відігравало Полянське князівство з
центром у Києві. Важливим етапом у розвитку давньоруської держави були VІІІ- ІХ
ст.. Саме тоді склалося державне об’єднання
– Руська земля,
до якого входили поляни, древляни, сіверяни. Спочатку назва Руська земля
вживалася на всій території східних слов’ян.
Приблизно з
середини ІХ ст.. у літописі починається послідовний виклад династичної історії
Київської держави (Русь-Україна).
Учень-літописець.
862 рік –
київськими князями були Аскольд і Дір. Це останні з династії Кия. 882 рік –
новгородський князь Олег підступно оволодів Києвом, убивши місцевих князів
Аскольда і Діра, нащадків славнозвісного Кия, і княжив на київському престолі,
об’єднавши Новгород з Києвом, північні руські землі з південними.
Олег почав
ставити міста і становив данину від Новгорода по 300 гривень щорічно заради
збереження миру, що давалося варягам до самої смерті Ярослава.
Учень.
Значних
успіхів досягли Київська держава (Русь-Україна) на початку Х століття. 907 року
відбувся похід князя Олега на Візантію, в якому за літописом, взяло участь
80-тисячне військо.
Наслідком
успішних воєнних дій руських військ стали договори, укладені з Візантією в 907
і 911 рр., які були актом великої історичної ваги, оскільки вони показали силу
молодої східнослов’янської держави. У
договорах знайшло відображення багато сторін суспільного життя Русі –
суспільний лад, політична структура держави, рівень її культурного розвитку.
Учень.
Початок
князювання Ігоря збігся із значним
погіршенням внутрішнього і міжнародного становища Русі. Першими вийшли з покори
древляни, на яких Ігор пішов війною, підкорив і наклав данину. Протягом трьох
років Ігор вів боротьбу з уличами.
Часті
воєнні походи не сприяли внутрішньому економічному розвиткові давньоруської
держави. Вони збагачували верхівку дружини, але великим тягарем лягали на плечі
трудового народу. Походи відривали від мирної праці багато людей, а це
гальмувало розвиток господарства.
Учень.
Після
смерті Ігоря у зв’язку з неповноліттям його сина Святослава регентшею стала
його мати – княгиня Ольга. Першим актом внутрішньої політики княгині
Ольги було
придушення древлянського повстання, повернення у підлеглість древлянської
землі.
Інтересам
Київської землі як феодальної держави відповідала зовнішня політика Ольги.
Міжнародний авторитет держави зміцнювався не воєнними, а дипломатичними
засобами. Важливим заходом щодо цього був візит Ольги до Константинополя 956
року, де її прийняв візантійський імператор, який був вражений її красою і
розумом і хотів з нею одружитися.
Київська
держава (Русь-Україна) за часів Ольги підтримувала дипломатичні відносини з
іншою великою державою середньовіччя – Германською державою. Отже, Київська
держава за правління Ольги стала нарівні з найвизначнішими країнами
середньовічного світу.
Учень.
У 965 році
київським князем став Святослав Ігоревич. Всю свою увагу він спрямував на
воєнні походи в сусідні держави, що диктувалося не тільки особистими його
нахилами, а й зовнішньополітичними завданнями, які стояли тоді перед державою.
Держава любила його, і кожний дружинник був йому за товариша. Одягався він як
простий селянин – у довгу білу сорочку, носив «чуприну», спав у полі, поклавши
сідло під голову. Не возив за собою возів. Любив найбільше війну і славу.
Звоював в’ятичів, ходив війною на
Хозарське царство, на печенігів. Але, будучи талановитим полководцем, який здобув ряд
блискучих перемог, не зміг оцінити небезпеку для Русі з боку печенігів.
Дбаючи про
високий міжнародний авторитет Київської держави (Русь-Україна), а також її
економічних позицій на чорноморських ринках Святослав не виявив аналогічного
інтересу до внутрішніх справ країни.
Учень-літописець.
Був це
смілий князь – вояка,
Все в
таборі проживав,
І ціле
життя відважно
З ворогами
воював.
Як на кого
йшов війною,
То казав :
«Іду на вас!»,
Ненадійно
на ворога
Не нападав
він ані раз.
Звоював
він печенігів,
І над
Волгою хозар –
І Болгарію
побити
Кличе його
грецький цар,
Але зле
вчинив ти, князю,
Що у
городі чужім
Ти осів
собі й занедбав
Рідний
Київ – батьків дім.
Ти сидиш у
Переяславці,
А тим
часом печеніг
Рідний
Київ облягає –
Все валить
собі до ніг.
Хоч побив
ти печенігів,
Знов
вертаєшся в чуже.
Грек
згодився з болгарином –
Ждуть зі
зрадою тебе.
Хоч
помстив ти зраду греків
Й ворогів
чимало вбив –
Мусив ти
від переваги
Відступати
з тих країв.
А
стрінувши печенігів,
В лютім
бою ти упав,
Ворог з
черепа твого
Мед-вино
собі спивав.
Учень.
Розквіт Київської
держави (Русь-Україна) припадає на час князювання Володимира. Протягом перших
п’яти років правління він об’єднав усі східнослов’янські землі. 981 року він
повернувся з походу із західнослов’янських
земель, які потрапили під владу Польщі. У 984 році – підкорив радимичів. Двічі ходив на в’ятичів і переміг їх. У 993 році відбувся похід
Володимира на хорватів, яким завершилось об’єднання
східнослов’янських земель у складі Київської держави. Після цього встановилися мирні
відносини Русі з сусідніми державами.
У системі
заході, спрямованих на зміцнення країни, великого значення набули релігійні реформи Володимира. Після
хрещення Володимир у 988 році звелів знищити ідолів і похрестити всіх людей
Русі.
Учень-літописець.
Князь
Володимир звелів сповістити народу: « Якщо не навернеться хто завтра на річці,
хай то багатий чи бідний чи злиденний, чи раб – той буде мені ворогом».
Наступного
дня вийшов Володимир з попами корсунськими на Дніпро і зібралося там люду
сила-силенна. Забрели у воду і стояли
там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь стислась до
берега, а дорослі бродили. Попи не стояли на місці і творили молитви. Люди,
охрестившись, розійшлись по домівках.
І звелів
Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев’яні кумири.
Учень.
Християнство
поширювалось по країні поволі і повністю так і не витіснило язичництво. Воно
сприяло розширенню економічних і культурних відносин Київської держави з
європейськими країнами.
У 1036
році помер князь Мстислав і правителем Русі став Ярослав Мудрий. Він отримав
гарну освіту, заснував у 1037 році при Софіївському соборі першу на Русі
бібліотеку, багато читав. За князювання Ярослава Мудрого відбувався дальший
розвиток феодалізму, зростала культура Київської держави (Русі-України), були
розширені її міжнародні зв’язки. Найважливішими своїми завданням він вважав
збереження цілісної держави. У галузі зовнішньої політики Ярослав більше
покладався на дипломатію, ніж на зброю.
Союзницькі відносини між Київською державою (Русь-Україна) і Германською
імперією, скандинавськими країнами, Францією, Візантією.
Учень-літописець.
Засяяв ти,
як зірка ясна:
Бо за тебе
Україна
Процвітала
горда, щасна.
Добрий,
чесний ти й розумний,
Справедливо
став судити –
Ти
сильнішим не дозволив
Слабших
кривдити й гнобити.
Міцно
владою державою ти
Пребагату
Україну –
І на
ворога водив ти
Свою
смілую дружину.
…Ти князів
до згоди кликав,
Як дітей
та рідна мати:
-
Знайте всі, що тільки згода
Може
тривко будувати!
Учень.
Велику
увагу Ярослав приділяв поширенню і зміцненню християнства. Він надавав церкві
спеціальний церковний устав у якому визначалися права церкви і духівництва.
Важливим заходом у галузі внутрішньої політики стало призначення київським
митрополитом відомого письменника і культурного діяча Іларіона. За часів
Ярослава складено першу пам’ятку руського
права.
Великих
успіхів досягли культура і освіта. Було перекладено багато грецьких книг на
давньоруську мову. У Новгороді існувала школа в якій навчалися 300 учнів. При
Софіївському соборі у Києві була заснована перша на Русі бібліотека, де
писалися і перекладалися книги.
Учень.
Ярослав
Мудрий мав п’ять синів: Ізяслава,
Святослава, Всеволода, Ігоря і Володимира. Перед смертю він поділив Україну
на землі. На жаль, діти Ярослава не жили в злагоді, почали воювати між собою і
цим скористалися вороги – половці. По смерті Святополка кияни запросили собі за
князя Володимира, внука Ярослава Мудрого, сподіваючись, що він знову зміцнить
Україну. Надії киян здійснилися. Він знову зібрав у свої руки всі землі, розумно
князював і боронив рідний край від ворогів.
Князь
Володимир Мономах залишив кількох синів, а з них найвидатніші – Мстислав,
Ярополк, Вячеслав, Юрій. Всі князі хотіли панувати у Києві. Настав період
роздроблення великої держави на кілька самостійних князівств, які нерідко
ворогували між собою. Роздроблення значно послабило могутність Київської
держави (Русі-України) перед загрозою навали кочівників і вторгнення західних завойовників.
5.
Узагальнення й систематизація знань учнів.
Бесіда.
1. Чим
можна пояснити той факт, що територія сучасної України стала в давнину основою
Київської держави (Русь-Україна)?
2. Як
утворилась слов’янська держава Київська
держава (Русь-Україна)?
3. Які
східнослов’янські народності формувалися
на території Київської держави?
4. Чим
зумовлений значний розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі в Київській
державі?
5. Як
вплинуло введення християнства на Русі на подальший розвиток?
6. Чому
Київ став центром давньої східнослов’янської
держави?
7. Назвіть
знаки державної і військової символіки в Київської держави (Русь-Україна). Яке
їх значення для розвитку української національної символіки?
6.
Підведення підсумків уроку.
Вчитель.
Могутня
держава часів середньовіччя Європи Київська держава (Русь-Україна) прискорила
економічний, політичний і культурний розвиток східних слов’ян, стала етапом
формування східнослов’янських народностей, відстояла свої землі від ворожих
вторгнень кочівників. Завдяки державній єдності руських земель
взаємозбагачувались уклад життя, мова, матеріальна та духовна культура їхнього
населення.
Київська
держава (Русь-Україна) сприяла економічному й культурному розвитку неслов’янських народів, які здавна проживали на території або по сусідству.
Велике і міжнародне значення
Київської держави. За свідченням сучасників – літописця Київської держави – ця
держава була відома «в усіх кінцях землі». Вона впливала на політичні події і
міжнародні відносини в Європі, Азії, на Близькому Сході. Руські князі
підтримували династичні зв’язки з Францією, Швецією, Угорщиною, Англією,
Норвегією, Візантією.
Разом з
тим Київська держава (Русь-Україна) не стала єдиною і монолітичною державою. Це
була клаптикова країна, утворена з
численних слов’янських і неслов’янських
племен, без точно визначених кордонів.
Загалом в
історичний період Київської держави на Подніпров’ї, в Галичині, на Волині, в Причорномор’ї, Приазов’ї закладалися
традиції незалежної державності на території України. Саме в цей час українська народність
отримала могутній стимул для свого господарського,політичного і культурного
розвитку. На думку М.Грушевського, «Київська держава є першою формою
української державності». Племена, які населяли територію України, виступили
творцями східнослов’янської держави – Київської держави (Русь-Україна). А це
засвідчувало їх високу цивілізацію, провіщало українцям вільне й незалежне
існування.
7. Домашнє
завдання.
1. Визначити,
які племена проживали у нашому краї в давнину і підготувати про них
розповідь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий