Урок з історії України 8 клас

Тема: «Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму». (Народна мудрість)

Мета. Ознайомити учнів з історією боротьби України за свою незалежність. Розвивати в учнів любов до України, почуття гордості за славне минуле рідного народу, почуття національної самосвідомості та громадської активності.

Виховувати любов до України, її працелюбного народу, віковічних традицій та звичаїв, виховувати прагнення примножувати своєю працею здобуток українського народу.

Обладнання.  Плакати, ілюстрації, хліб, сіль, український рушник, колосся пшениці, магнітофон.

Епіграф.    Бо нива – це моя. Тут я почну зажинок.

    Бо кращий урожай не жде мене ніде,

    Бо тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок

    Мене на ниву батьківську веде…

В.Симоненко

Хід уроку.

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація навчальної діяльності.

Звучить пісня Тараса Петриненка «Україно».

Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький Шлях.

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

Приспів:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг.

Бо ми кохаєм до нестями

І ще не скоро нам кінець.

Ще, може, нашими серцями

Розпалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла,

Ще наша молодість при нас.

А те, чи варте наше діло,

То скажуть люди, скаже час.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель. Народна мудрість говорить: «Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму». І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то Україна дійсно стане вільною і незалежною, в Україні запалає вогонь відродження.

ІV. Повідомлення теми та мети уроку.

V.  Сприйняття і усвідомлення нового матеріалу.

Учень.

Є щось святе в словах : мій рідний край.

Для мене – це матусі пісня ніжна.

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовно,

Й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

Його історія … В ній стільки гіркоти,

І тим рідніш мене ти, краю рідний,

Що вже назад поломані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Л.Костенко

Вчитель.

Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха… Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, розпочата голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними нвалами.

Людина має завжди пам’ятати, звідки вони родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. На думку видатного російського письменника М. Чернишевського «…можна не знати тисячі наук і бути освідченою людиною, але не знати історію свого народу може лише людина, нерозвинена розумово».

Бесіда.

1. Що вам відомо про історію України?

2. Що означає слово Україна? Коли воно з’явилося вперше?

3. Коли вперше в історії з’явилась згадка про Україну?

4. Що вам відомо про давньоруську Київську державу (Русь-Україна)?

5. Що таке українська нація, український народ, українська земля?

Учень-читець.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малим босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

М.Рильський

Вчитель. Слово «Україна» вперше зустрічається у літописах 1187 році, коли помер Переяславський князь Володимир Глібович: «…Плакали по нем переяславці; о нем же Україна много постонала».

Назва «Україна» у ХVI-XVII ст. означала південну окраїну Московської держави. Замість «Україна» говорили Мала Русь, Малоросія. Тільки у ХІХ ст. з ростом національної самосвідомості термін «Україна і українці» набув широкого загальнонаціонального значення. Та не дивлячись на це, про Україну і український народ знали, ним дивувались, захоплювались.

Рубрика « Чужинці про Україну»

Учень-читець.       Україно, моя люба Вкраїно,

Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?

                                             Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

А чи піснею горе твоє я присплю,

Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, -

Чим тебе заспокою я – бідна дитина. –

Скажи, моя люба Вкраїно.

П.Тичина

Спогади про Україну.

Учень.

Боплан – французький інженер, який перебував в Україні на польській службі і видав у 1650 році книгу «Описание Украины» писав: «Україна простягається від границь Московії до границь Трансильванії і поділена на кілька провінцій Польщі. Територія України – це Запоріжжя, Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Покуття».

Учень.

Джек Маршал, англієць, у 1772 році зазначав: «Україну я застав як країну неймовірно родючу, дуже добре загосподарену, не подібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок.

… Сучасне українське покоління – це моральний і добре вихований нарід. Українські селяни – найкращі хлібороби в цілій Росії, а Україна, з огляду на скарби своєї природи, є найважливіша провінція Росії…»

Учень.

Жан Шерер, французький історик і дипломат, писав: «Україна- це незвичайно багата країна, наділена всіма скарбами природи. Українці – це рослі, сильні люди, привітливі і гостинні, ніколи нікому не накидаються, але й не зносять обмежування своєї особистої свободи. Невсипущі, сміливі, чесні».

Учень.

Маліков, росіянин, 1803 р. «Побачивши Малоросію, очі мої не могли налюбуватись побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, ласкавим милим поглядом прегарних тутешніх жінок».

Учень.

Йоган Християн Енгель, 1796 р. «Україна не почувається щасливою, не дивлячись на всі благодати природи. Політичне сонце не так гріє, як небесне світило. Вона змушена терпіти і почуває цілковито втрачену свободу колишніх віків».

Учень.

Фрідріх Боденштедт, німецький поет, 1845 р.

«Український народ, що хотів оборонити свою свободу перед поляками і москалями, пережив довгу і тяжку боротьбу.

Так мало в кого є таке привабливе й поетичне минуле, як в українців».

Учень-читець.

Україно. Ти для мене диво.

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік….

Одійдіте, недруги лукаві.

Друзі, зачекайте на путі.

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розлука світова….

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

                          В. Симоненко.  

Бесіда.

1.     За що боровся український народ протягом віків?

2.     Хто з видатних громадських діячів був на чолі боротьби за незалежність нашої країни?

3.     Коли Україна стала незалежною державою?

4.     Які обрії перед українським народом розкриваються завдяки прийняттю незалежності?

Учень-читець.

Олег у Царграді свій щит до воріт прибивав,

На місці Москви ліс шумів, ведмеді блукали,

За наші гріхи Бог монголо-татарів послав,

І ми із героїв надовго холопами стали.

Був час. Запоріжжя відважні сини

Стамбул і Варшаву, і Відень лякали.

Та гетьмани наші союзники нових знайшли

Й московські бояри надовго до рук нас прибрали.

Мазепа Іван проти царського гніту повстав,

Та внуки його двісті літ у церквах проклинали.

А тих, хто народ на століття в неволю продав,

Героями нації в нас величали.

Північний сусід Запорізьку Січ руйнував,

Коли козаки для царя Перекоп здобували,

Григорій Потьомкін за пазуху камінь ховав,

А наші діди його братом своїм називали.

Поети й художники наші в Європу ішли.

Своїми талантами світ дивували.

Париж покорили і в Римі визнання знайшли,

І лиш на Вкраїні імен не знали.

На остові Хортиця ___картоплю сажав,

Козацької слави на ____ще диміли руїни.

А може Тарас свій «Кобзар» лиш тому написав,

Що ще молодого забрали його з України.

Мій дід був хазяїном, землю любив і орав,

І сіяв, косив день і ніч – поки зорі світили.

А батько в колгоспі гнув спину і Бога молив,

Щоб діти його на землі не робили.

Не раз повертавсь я з далеких доріг,

Походив, політав, поїздив на світі багато.

Та ніколи не сяду на отчий високий поріг,

Бо в чорнобильській зоні стоїть моя батьківська хата.

Народе мій бідний, за що тебе Бог покарав?

Дав сонце і небо. Дніпро дав і землю багату,

Та волю, сміливість і мову у тебе забрав.

Ти молився мовою старшого брата.

Так встань же з колін і державність свою відроди,

Хай знає весь світ, що живуть тут не бидло, а люди,

Верни свою славу, в Європу, як рідний ввійди,

Бо більше такої можливості мабуть не буде.

                                                                                                 Н. Щербак

Вчитель.

Україна протягом значного періоду не мала власної державності, що захищала б власний народ від різних катаклізмів. Протягом багатьох років Україна перебувала під владою Російської імперії, яка фактично прибрала мову і культуру українського народу, ведучи політику геноциду проти українців. Російська імперія знищувала нашу мову, культуру, національну еліту, формувала почуття меншої вартості, неповноцінності українців. Чого варті вигадані К.Марксом і Ф.Енгельсом характеристики народів «слов’янська бруднота», «етнічні покидьки», «поляки – нікудишня нація», і все велось до знищення марксистами німців, росіян, українців і багатьох інших народів і народностей.

Сьогодні Україна - незалежна держава. Вона встановлює свою культуру. Адже ставши господарем у власному домі, мусимо ретельно все зважити, одне необхідно розумних масштабах залишити, а від іншого, зайвого – рішуче позбавитись.

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність самостійної української держави. Акт проголошення незалежності України логічно і закономірно завершив тисячолітні прагнення українського народу до створення своєї суверенної держави. Акт проголошення незалежності України дістав переконливе підтвердження і схвалення на Всеукраїнському референдумі в грудні 1991 року.

Незалежність … Мрія наших предків про рівність з іншими народами, почуття гордості за свій народ і свою державу збулася. Існування України сьогодні - це результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства. Події, які пережив народ України упродовж 2013 - 2015 рр. ще раз засвідчили, що проголошена у 1991р. державна незалежність потребує постійного захисту, глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас.

Пора перестати бити себе в груди і запевняти весь світ у своїй любові до Батьківщини, а своїм умінням гарно вчитися, досконало володіти обраною професією, вчитися творчо і сумлінно працювати на благо Вітчизни. І цим ми доведемо свою любов до матінки Вітчизни-України.

Учень-читець.

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, як трави, як води.

В годину щасливу і радості миті,

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним

Сіяє вона над вікнами,

Любіть Україну всім серцем своїм

І своїми своїми ділами.

В.Сосюра

VІ. Підведення підсумків уроку.

Уррок з історії України 7 клас

Тема: Утворення Русі-України. Київські князі.

Мета. Ознайомити учнів з історичними умовами створення першої могутньої держави – Київської держави (Русі-України), з її політичним і економічним укладом, з життям та боротьбою за незалежність слов’янського народу.

Розвивати у дітей вміння й навички самостійної роботи з історичною літературою.

Виховувати інтерес до історичного минулого свого народу, почуття національної свідомості і гордості за свій народ, любов до рідного краю.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу. Історична конференція.

План уроку.

1. Утворення однієї з найбільших держав середньовіччя – Київської держави (Русі-України).

2. Політичне, економічне та культурне життя Київської держави (Русі-України).

Плакати, написи на дошці.

«Розселення українських племен на їх нинішній території співпадає з початком їх історичного життя. Століття, що наступають після розселення, підготовляють державну організацію, історія якої складає головний зміст першого періоду життя українського народу».

    М.Грушевський

    Нарис історії українського народу

«Минуло багато часу, і сіли слов’яни по Дунаю, де тепер землі Угорська і Болгарська. І від цих слов’ян розійшлися слов’яни по землі і прозвалися іменами своїми, де хто сів, на якому місці».

 Повість минулих літ

      Епіграф до уроку.

О, незрівнянна земля Руська, якою тільки красою, багатством не наділена: багатьма озерами, річками і джерелами, горами крутими, пагорбами високими, дібровами пишними, полями чудовими, звіриною різноманітною, птицею незліченною, містами великими, селами дивними.

Повість минулих літ

Зміст уроку

1. Організація учнів до уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності.

У виконанні учня звучить вірш Скляренка.

Читець.

Мандруючи понад старим Дніпром

Світанками, удень і вечорами,

Вночі, під чистим зоряним шатром,

Перед вогнем, що руки грів теплом,

Я думкою летів через тумани.

Туди, в минувшину далеких днів,

Коли діди, забуті й незабуті,

Трудилися у поті своїх чіл,

Орали землю, ставили оселі,

Воздвигали городи і частокіл

І в клопотах буденних діл

Сади садили, будували села.

Сварились, бо рід ішов рід

І плем’я кров братерську пробивало,

На князя князь ішов, і був роздріб,

І знов був мир, за рало брався рід.

Русі знамена сонця осявало.

Боролись предки. З моря і степів

Ворожі хижі орди налітали,

Палили городи і нищили засів,

Та проти них вставала тьма списів,

Мечі із піхов люди витягали.

Спасибі вам за цю тернисту путь,

В труді й на раті гідно ви стояли,

Нікому з нас ніколи не забудь,

І кожному годиться пом’янути,

Що ви створили, що ви збудували.

Почнемо ж нині повість цю смутну

Про порохом повиту давнину,

Про ті часи далекі й незабутні,

Коли діди, прославлені в віках,

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

3. Повідомлення теми і мети уроку.

4. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

Вчитель.

Кінець Х століття став переломним в історії східних слов’ян. Відходив у минуле родоплемінний побут, утверджувався новий устрій, нові виробничі відносини і притаманні їм форми духовного життя. Важливі зміни в історичному розвитку ранньої та середньовічної Русі, зокрема, сталися за часів правління у Києві князя Володимира. Тоді завершувалося об’єднання східнослов’янських земель у складі давньоруської держави, стабілізувалися її зовнішні рубежі.

У ІХ столітті в результаті внутрішнього розвитку східнослов’янських племен склалась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Київська держава (Русь-Україна). Її історичним ядром було Середнє Подніпров’я, де найраніше зародилися нові явища, характерні для класового суспільства.

Сучасники – арабські і візантійські автори – називали перше державне об’єднання східних слов’ян Руссю, а народ, що населяв його – русинами.

У зв’язку  тим, що центром цієї могутньої держави протягом трьох століть був Київ, в історичній літературі дістала назву Київська держава (Русь-Україна).

Бесіда.

1. Де розташовувалась Київська держава (Русь-Україна)?

2. Що вам відомо про політичне й економічне становище Київської держави (Русь-Україна)?

3. Які племена проживали на цій території?

Історична конференція

Учень.

Ті слов’яни, що сиділи по Дніпру, називалися полянами, а інші – древлянами, тому що осіли в лісах, а ще інші жили поміж Прип’яттю і Двіною – називалися дреговичами. Ті, що сіли по Двіні – полочанами. Ті ж слов’яни, що проживали біля озера Ільмень, прозвались ільмени, ільменські словени. Вони збудували місто і назвали його Новгородом. І так розійшовся слов’янський наод, а його грамота називалася також слов’янською.

Учень.

Існування Київської держави (Русь-Україна) як єдиної держави охоплює період з ІХ ст. по 30-і роки ХІІ ст. Політична форма – ранньофеодальна монархія, територія якої сягала від Балтики до Волги.

Провідну роль у становленні давньоруської держави відігравало Полянське князівство з центром у Києві. Важливим етапом у розвитку давньоруської держави були VІІІ- ІХ ст.. Саме тоді склалося державне об’єднання – Руська земля, до якого входили поляни, древляни, сіверяни. Спочатку назва Руська земля вживалася на всій території східних слов’ян. Приблизно з середини ІХ ст.. у літописі починається послідовний виклад династичної історії Київської держави (Русь-Україна).

Учень-літописець.

862 рік – київськими князями були Аскольд і Дір. Це останні з династії Кия. 882 рік – новгородський князь Олег підступно оволодів Києвом, убивши місцевих князів Аскольда і Діра, нащадків славнозвісного Кия, і княжив на київському престолі, об’єднавши Новгород з Києвом, північні руські землі з південними.

Олег почав ставити міста і становив данину від Новгорода по 300 гривень щорічно заради збереження миру, що давалося варягам до самої смерті Ярослава.

Учень.

Значних успіхів досягли Київська держава (Русь-Україна) на початку Х століття. 907 року відбувся похід князя Олега на Візантію, в якому за літописом, взяло участь 80-тисячне військо.

Наслідком успішних воєнних дій руських військ стали договори, укладені з Візантією в 907 і 911 рр., які були актом великої історичної ваги, оскільки вони показали силу молодої східнослов’янської держави.  У договорах знайшло відображення багато сторін суспільного життя Русі – суспільний лад, політична структура держави, рівень її культурного розвитку.

Учень.

Початок князювання  Ігоря збігся із значним погіршенням внутрішнього і міжнародного становища Русі. Першими вийшли з покори древляни, на яких Ігор пішов війною, підкорив і наклав данину. Протягом трьох років Ігор вів боротьбу з уличами.

Часті воєнні походи не сприяли внутрішньому економічному розвиткові давньоруської держави. Вони збагачували верхівку дружини, але великим тягарем лягали на плечі трудового народу. Походи відривали від мирної праці багато людей, а це гальмувало розвиток господарства.

Учень.

Після смерті Ігоря у зв’язку з неповноліттям його сина Святослава регентшею стала його мати – княгиня Ольга. Першим актом внутрішньої політики княгині

Ольги було придушення древлянського повстання, повернення у підлеглість древлянської землі.

Інтересам Київської землі як феодальної держави відповідала зовнішня політика Ольги. Міжнародний авторитет держави зміцнювався не воєнними, а дипломатичними засобами. Важливим заходом щодо цього був візит Ольги до Константинополя 956 року, де її прийняв візантійський імператор, який був вражений її красою і розумом і хотів з нею одружитися.

Київська держава (Русь-Україна) за часів Ольги підтримувала дипломатичні відносини з іншою великою державою середньовіччя – Германською державою. Отже, Київська держава за правління Ольги стала нарівні з найвизначнішими країнами середньовічного світу.

Учень.

У 965 році київським князем став Святослав Ігоревич. Всю свою увагу він спрямував на воєнні походи в сусідні держави, що диктувалося не тільки особистими його нахилами, а й зовнішньополітичними завданнями, які стояли тоді перед державою. Держава любила його, і кожний дружинник був йому за товариша. Одягався він як простий селянин – у довгу білу сорочку, носив «чуприну», спав у полі, поклавши сідло під голову. Не возив за собою возів. Любив найбільше війну і славу. Звоював в’ятичів, ходив війною на Хозарське царство, на печенігів. Але, будучи талановитим полководцем, який здобув ряд блискучих перемог, не зміг оцінити небезпеку для Русі з боку печенігів.

Дбаючи про високий міжнародний авторитет Київської держави (Русь-Україна), а також її економічних позицій на чорноморських ринках Святослав не виявив аналогічного інтересу до внутрішніх справ країни.

Учень-літописець.

Був це смілий князь – вояка,

Все в таборі проживав,

І ціле життя відважно

З ворогами воював.

Як на кого йшов війною,

То казав : «Іду на вас!»,

Ненадійно на ворога

Не нападав він ані раз.

Звоював він печенігів,

І над Волгою хозар –

І Болгарію побити

Кличе його грецький цар,

Але зле вчинив ти, князю,

Що у городі чужім

Ти осів собі й занедбав

Рідний Київ – батьків дім.

Ти сидиш у Переяславці,

А тим часом печеніг

Рідний Київ облягає –

Все валить собі до ніг.

Хоч побив ти печенігів,

Знов вертаєшся в чуже.

Грек згодився з болгарином –

Ждуть зі зрадою тебе.

Хоч помстив ти зраду греків

Й ворогів чимало вбив –

Мусив ти від переваги

Відступати з тих країв.

А стрінувши печенігів,

В лютім бою ти упав,

Ворог з черепа твого

Мед-вино собі спивав.

Учень.

Розквіт Київської держави (Русь-Україна) припадає на час князювання Володимира. Протягом перших п’яти років правління він об’єднав усі східнослов’янські землі. 981 року він повернувся з походу із західнослов’янських земель, які потрапили під владу Польщі. У 984 році – підкорив радимичів. Двічі ходив на в’ятичів і переміг їх. У 993 році відбувся похід Володимира на хорватів, яким завершилось об’єднання східнослов’янських земель у складі Київської держави. Після цього встановилися мирні відносини Русі з сусідніми державами.

У системі заході, спрямованих на зміцнення країни, великого значення  набули релігійні реформи Володимира. Після хрещення Володимир у 988 році звелів знищити ідолів і похрестити всіх людей Русі.

Учень-літописець.

Князь Володимир звелів сповістити народу: « Якщо не навернеться хто завтра на річці, хай то багатий чи бідний чи злиденний, чи раб – той буде мені ворогом».

Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими на Дніпро і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду і стояли  там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь стислась до берега, а дорослі бродили. Попи не стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлись по домівках.

І звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев’яні кумири.

Учень.

Християнство поширювалось по країні поволі і повністю так і не витіснило язичництво. Воно сприяло розширенню економічних і культурних відносин Київської держави з європейськими країнами.

У 1036 році помер князь Мстислав і правителем Русі став Ярослав Мудрий. Він отримав гарну освіту, заснував у 1037 році при Софіївському соборі першу на Русі бібліотеку, багато читав. За князювання Ярослава Мудрого відбувався дальший розвиток феодалізму, зростала культура Київської держави (Русі-України), були розширені її міжнародні зв’язки. Найважливішими своїми завданням він вважав збереження цілісної держави. У галузі зовнішньої політики Ярослав більше покладався  на дипломатію, ніж на зброю. Союзницькі відносини між Київською державою (Русь-Україна) і Германською імперією, скандинавськими країнами, Францією, Візантією.

Учень-літописець.

Засяяв ти, як зірка ясна:

Бо за тебе Україна

Процвітала горда, щасна.

Добрий, чесний ти й розумний,

Справедливо став судити –

Ти сильнішим не дозволив

Слабших кривдити й гнобити.

Міцно владою державою ти

Пребагату Україну –

І на ворога водив ти

Свою смілую дружину.

…Ти князів до згоди кликав,

Як дітей та рідна мати:

-         Знайте всі, що тільки згода

Може тривко будувати!

Учень.

Велику увагу Ярослав приділяв поширенню і зміцненню християнства. Він надавав церкві спеціальний церковний устав у якому визначалися права церкви і духівництва. Важливим заходом у галузі внутрішньої політики стало призначення київським митрополитом відомого письменника і культурного діяча Іларіона. За часів Ярослава складено першу пам’ятку руського права.

Великих успіхів досягли культура і освіта. Було перекладено багато грецьких книг на давньоруську мову. У Новгороді існувала школа в якій навчалися 300 учнів. При Софіївському соборі у Києві була заснована перша на Русі бібліотека, де писалися і перекладалися книги.

Учень.

Ярослав Мудрий мав п’ять синів: Ізяслава, Святослава, Всеволода, Ігоря і Володимира. Перед смертю він поділив Україну на землі. На жаль, діти Ярослава не жили в злагоді, почали воювати між собою і цим скористалися вороги – половці. По смерті Святополка кияни запросили собі за князя Володимира, внука Ярослава Мудрого, сподіваючись, що він знову зміцнить Україну. Надії киян здійснилися. Він знову зібрав у свої руки всі землі, розумно князював і боронив рідний край від ворогів.

Князь Володимир Мономах залишив кількох синів, а з них найвидатніші – Мстислав, Ярополк, Вячеслав, Юрій. Всі князі хотіли панувати у Києві. Настав період роздроблення великої держави на кілька самостійних князівств, які нерідко ворогували між собою. Роздроблення значно послабило могутність Київської держави (Русі-України) перед загрозою навали кочівників  і вторгнення західних завойовників.

Роль уроків історії в національно-патріотичному вихованні учнів

Рецензія 

  на посібник «Роль уроків історії у національно-патріотичному вихованні  учнів», обсяг – 52 с. комп’ютерного набору, автор – О.П.Чернявська.

           В даному посібнику вчитель дає рекомендації щодо прийомів  і методів  роботи на уроці історії в 5-8-х класах, шляхи організації активної пізнавальної діяльності учнів, формування в учнів почуття  патріотизму, гордості за свою країну, народ, повагу  до її минулого.

            Посібник покликаний допомогти вчителям розвивати історичне мислення учнів, формувати в них інтерес до уроків історії України.

          Виховання дітей шкільного віку здійснюється в процесі навчальної та виховної роботи в школі та за її межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість.

         Автор посібника підкреслює, що становлення учня як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Велика роль в національно-патріотичному вихованні належить урокам історії України.

           Робота має певний науковий рівень і в цілому заслуговує на схвалення. Вона  є внеском у розвиток педагогічної науки. Рекомендуємо посібник до друку.

Анотація 

Як писав Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле, і пам’ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

На уроках історії закладаються підвалини історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле власне українського народу, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя, як невід’ємної складової формування європейської цивілізації. Тут учні мають отримати базові наукові знання, що слугуватимуть фундаментом формування їх історичної свідомості, патріотизму.

На уроках історії відбувається виховання громадянської свідомості, гідності та честі в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей, утвердження ідеалів гуманізму, демократії, добра й справедливості. Вчитель має домогтися усвідомлення учнями спільності інтересів усіх етносів українського народу в розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, необхідності розвитку духовної, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо.

Матеріал, викладений в даному підручнику підтвердить, що уроки історії – один із осередків становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві

        Матеріал систематизовано відповідно до програм уроків історії України.