Компетентісний підхід до формування змісту середньої освіти

І. Компетентісний підхід до формування змісту середньої освіти

Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держави, а на міжнародному рівнях, коли основні пріоритети освіти проголошуються в міжнародних конвенціях та документах.

Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить:

1.                          уміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольняють потреби інформаційного суспільства, що підготують молодь до нових ролей у цьому суспільстві;

2.                          бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією;

3.                          активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.

Завдання сучасної освіти:  сформувати в школяра та дорослого вміння вчитись.

Організації, що працюють у сфері освіти з питання компетентісно орієнтованої освіти: ЮНЕСКО, ПРООН, Рада Європи, Міжнародний департамент стандартів.

Набір компетентностей:

1.     досягнення успіху у житті: вмію, знаю, можу.

2.     досягнення якості суспільних інститутів.

А цього досягти можна:

     а) конкурентність людини на ринку праці;

     б) скорочення безробіття через кваліфіковану робочу силу;

     в) конкуренція.

У майбутньому набуття ключових компетентностей дасть можливість:

1. брати участь у створенні ______________засад суспільства;

2. досягнення соціального взаєморозуміння та справедливості;

3. дотримання прав людини всупереч глобальній нерівності.

Отже, набуття ключових компетентностей дають змогу особистості:

1.     ефективно брати участь у всіх сферах життя;

2.     сприяти поліпшенню якості суспільства;

3.     особистий успіх.

Три основні компоненти в компетентнісній освіті:

1.     формування знань

2.     формування умінь

3.     формування цінностей особистості.

ІІ. Відбиття в державних стандартах уміння самостійно вчитися

Суспільствознавство:

1.     вміння знаходити інформацію,

2.     аналізувати і оцінювати її,

3.     формулювати, висловлювати, доводити власну думку,

4.     робити вибір,

5.     розмірковувати, спілкуватися,

6.     співпрацювати.

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі значної кількості знань, зокрема фактичних, і вироблення в ньому предметних умінь і навичок.

Школа сьогодні недостатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, розв’язувати конфлікти, орієнтуватись на ринок праці.

Мотивація навчальної діяльності:

1.     Потреба – мотив – діяльність.

2.     У формуванні  мотивації треба орієнтуватися не на учня взагалі, а на конкретні типи ставлення учнів до навчання.

Сьогодні можна виділити такі групи дітей (диференція):

1.     добрі виконавці;

2.     опосередкований інтерес до навчання;

3.     засвоєння знань, досягнення мети, яка в майбутньому дасть можливість стати основою життя.

ІІ. Структура освітньої компетенції:

1.     попередній етап сформованості компетентності

2.     соціальна, особистісна мотивація необхідності подальшого формування компетентності

3.     знання, уміння, навички, необхідні для подальшого формування компетентності

4.     способи діяльності на певному етапі

5.     рефлексія  (самопізнання, саморозвиток) ефективності отриманого результату.

ІІІ. Дискусія українських педагогів навколо питання запровадження компетентісного підходу в українській освіті.

В рамках проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному» пропонується перелік таких компетентностей:

1. умінь вчитись (навчальна)

2. громадянська

3. загальнокультурна

4. компетентність з інформаційних та комунікаційних  технологій

5. соціальна

6. підприємницька

7. здоров’язберігаюча

 ІІ. Громадська компетентність – це здатність людини активно, відповідально й ефективно реалізувати громадянські права та обов’язки заради розвитку демократичного суспільства.

Напрями набуття громадянської компетентності:

1.     ціннісний – це означає: орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні та визначити власну точку зору.

1.     діяльнісний (технологічний) – брат участь у діяльності місцевих органів влади.

2.     процесуальний (особистісно-зорієнтований) – робити свідомий вибір у прийняті особистих і компетентних рішень.

ІІІ. Загальнокультурна компетентність.

Сьогодні культура – це:

1.     сукупність матеріальних і духовних цінностей,

2.     спосіб людської діяльності,

3.     процес творчої самореалізації особистості.

Формування культурної компетентності передбачає такі напрями:

1.     аналізувати, оцінювати досягнення національної, європейської, світової культури;

2.     розробляти і реалізовувати стратегію діяльності, поведінки і кар’єри в умовах міжкультурного суспільства;

3.     знати рідну мову іноземні, застосовувати навички мовлення, мовної культури.

Пропозиції:

1.     підручники мають бути діяльнісно зорієнтованими.

2.     знання подавати відповідно до сучасного рівня розвитку науки, техніки, культури.

3.     у підручнику розміщувати завдання і питання, відповідні на певні види діяльності.